4% від ціни: скільки насправді отримує фермер з вашої пачки кави

Рубрика: Цікаве про каву | Сталий розвиток | 29.06.2026   

Наступного разу, коли ви платитимете за пачку кави в магазині, замисліться на секунду: скільки з цієї суми насправді дістається людині, яка виростила, зібрала і обробила ці зерна? Щойно опублікований звіт дає відповідь, яка змінює погляд на чашку кави назавжди.

Про дослідження

Coffee Barometer 2026 — незалежне біеннальне дослідження кавової індустрії, підготовлене дослідниками Сйордом Панхейзеном та Фредеріком де Врісом на замовлення Conservation International, Ethos Agriculture та Solidaridad, за підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини. Це восьме видання звіту і водночас двадцятирічний ювілей моніторингу стану сталого розвитку в кавовому секторі.

Центральна теза видання 2026 року: структурні умови кавової індустрії залишаються практично незмінними останні два десятиліття, попри історично високі ціни на каву останніх років.

Шокуюча математика однієї пачки кави

Дослідники проаналізували детальне дослідження ланцюга постачання, проведене компанією Le Basic (Basic et al., 2024), і отримали наступну картину для звичайної меленої кави в середньому по Європі (приклад розрахований на основі європейського ринку):

Останній рядок таблиці — найважливіший і найбільш шокуючий висновок звіту. Якщо оцінити неоплачену працю членів родини фермера (дітей, дружин, батьків, які виходять на збір урожаю, не отримуючи зарплати і не з'являючись у жодній офіційній відомості) за місцевою мінімальною ставкою, реальна собівартість виробництва кави зростає до €8,86 за кілограм — це більше, ніж сама ціна на полиці магазину.

Дослідники роблять прямий висновок: виробництво кави структурно субсидується неоплаченою працею людей, чиї імена ніколи не з'являться в жодному фінансовому звіті чи балансі компанії.

Це не локальна аномалія одного ринку. Звіт наводить загальноєвропейський і світовий показник: частка остаточної роздрібної вартості, яку отримують країни-виробники, впала з приблизно 30% на початку 1990-х до приблизно 10% сьогодні (за даними ICO, 2020) — тоді як обсяги виробництва кави за цей час майже подвоїлись. Тобто світ п'є більше кави, ніж будь-коли, а частка, що повертається у виробничі країни, продовжує скорочуватися.

Капсульна кава: де проблема стає ще очевиднішою

Звіт використовує приклад кавових капсул, щоб показати механізм проблеми ще більш конкретно. Той самий кілограм кави, проданий у форматі капсул, коштує вже €35,98 — приблизно у 4,5 рази більше за мелену каву.

На перший погляд може здатися, що фермер отримує більше у форматі капсул (€2,33 проти €0,41). Але справжня картина розкривається, коли розглянути саме преміум, створений форматом: різниця між €35,98 та €8,06 становить €27,92 додаткової вартості. З цього преміуму фермер отримує лише €0,36, або 1,3%. Натомість виробник чи ритейлер забирає €8,54 — цілих 31% усього преміуму.

Простими словами: двадцять років інновацій у найприбутковішому форматі кавового ринку не принесли жодної пропорційної вигоди тим, хто вирощує каву. У 2024 році капсули становили 45% роздрібної вартості ринку ЄС-27, при тому що їхня частка в об'ємі продажів становила лише 16%.

Куди насправді йдуть гроші

Якщо цінність не дістається фермерам, то куди вона рухається? Звіт документує конкретний потік: чотири найбільші компанії галузі — Starbucks, Nestlé, JDE Peet's та J.M. Smucker — розподілили між акціонерами приблизно $18-24 мільярди лише за 2024 рік.

За десятиліття з 2016 по 2025 рік виплати акціонерам цих чотирьох груп становили в середньому приблизно 10% річного доходу — тобто приблизно 1 євро з кожних 10 євро, витрачених на брендований продукт цих компаній, ще до будь-яких витрат на програми сталого розвитку чи підтримку виробників. Дослідники також зазначають, що ці виплати акціонерам відновились до докризового рівня вже протягом одного року після пандемії, незалежно від умов у країнах-виробниках.

«Грінхашинг»: нова тривожна тенденція

Звіт ідентифікує тенденцію, яку дослідники називають «грінхашингом» (greenhushing) — практику тихого скорочення публічної звітності про сталий розвиток, щоб уникнути пильної уваги. Замість конкретних результатів компанії все частіше публікують лише описи процесів.

З п'ятнадцяти великих компаній, проаналізованих у звіті, жодна публічно не розкриває структуру цінової політики, тривалість контрактів із виробниками чи розмір премій, виплачених понад біржову ціну товару. Без значущого публічного розкриття інформації немислимо переконатися, чи дійсно корпоративні інвестиції покращують умови життя у виробничих громадах.

Чому це не просто стара проблема, що повторюється

Автори звіту проводять важливу паралель: ціновий колапс кави 2001-2003 років, коли ціни впали до історичних мінімумів, а мільйони дрібних виробників опинились у глибокій кризі, — і сьогоднішня ситуація з історично високими цінами — це не дві окремі кризи, а дві фази однієї структурної проблеми.

Сйорд Панхейзен (Ethos Agriculture), провідний автор звіту, формулює це так: «За 20 років мова змінилась — ми менше турбуємось про голод у кавових регіонах, і більше про вартість щоденного еспресо».

Що змінюється на регуляторному рівні

Звіт відзначає важливий перехід від добровільних обіцянок до обов'язкового регулювання:

• З 30 грудня 2026 року: великі та середні оператори ринку ЄС мають відповідати вимогам EUDR (Регламент про продукти, не пов'язані з обезлісненням) — геолокація на рівні конкретної земельної ділянки, повна простежуваність, документована належна обачність уздовж усього ланцюга постачання.
• З липня 2029 року: Директива про корпоративну сталу належну обачність (CSDDD) робить прожитковий доход юридично обов'язковим зобов'язанням належної обачності — це перший інструмент ЄС, що визнає право дрібних виробників і самозайнятих працівників на адекватний прожитковий доход юридично зобов'язуючим стандартом.

Думка Gardman

Цей звіт підтверджує те, у що ми вірили з самого початку: справедливість у кавовому ланцюгу постачання — не маркетингова фраза, а структурна проблема, яку потрібно вирішувати свідомо, на рівні кожної компанії, що працює з кавою.

Працюючи з прямими закупівлями і вибудовуючи довгострокові відносини з виробниками, ми прагнемо, щоб частка, яка дістається фермеру, не була статистичною аномалією у 4%. Кожна чашка кави, яку ви п'єте, має конкретну людську історію позаду — і ми вважаємо, що ця історія заслуговує на справедливість.

Джерела: Comunicaffe — About the Coffee Barometer 2026, Coffee Barometer 2026 — повний звіт, Conservation International / Ethos Agriculture / Solidaridad, 2026

Підтримайте справедливу каву — обирайте зерно з прозорим ланцюгом постачання в каталозі Gardman.ua.